Main Menu

Верховний Суд сформулював правову позицію щодо зняття експортних операцій з валютного контролю шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог

Резидент є вільним у виборі форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України, а перебування таких операцій на контролі саме по собі не спричиняє наслідку у вигляді застосування штрафних санкцій (пені), про це повідомила прес-служба судової влади України на сайті court.gov.ua.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів Касаційного адміністративного суду переглянув у касаційному порядку справу за позовом компанії-резидента до департаменту ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, яким позивачеві було нараховано пеню за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності на підставі ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Суди встановили, що позивач експортував товар на користь компанії-нерезидента, що мала розрахуватися валютою. Але кошти на рахунок української компанії (позивача) не надходили.Компанії уклали угоду про припинення зобов’язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог зі сплати коштів у валюті (євро). Проте податковий орган цього факту не врахував і застосував до позивача штрафні санкції.

Позиція податкового органу щодо правомірності такого рішення ґрунтувалась на тому, що уповноважені банки не можуть знімати з контролю експортні операції клієнтів на підставі документів про припинення зобов’язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог впродовж строку дії постанов Правління Національного банку України «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» (від 14 вересня 2016 року № 386 та від 13 грудня 2016 року № 410), а тому відповідач вважав, що у випадку припинення контрольованих операцій у такий спосіб резидент не звільнений від фінансової відповідальності за порушення граничних строків розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися у цій справі, Верховний Суд зауважив, що суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім прямо або у винятковій формі заборонених законами України. Крім того, всі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Враховуючи, що чинним законодавством не заборонено та не обмежено законні форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, що не передбачають, власне, надходження іноземної валюти на рахунок резидента, виконання зобов’язань резидента України перед нерезидентом за зовнішньоекономічним контрактом шляхом зарахування зустрічних грошових вимог за наявності належним чином оформлених документів є одним із законних засобів врегулювання сторонами взаємних зобов’язань.

Обмеження, запроваджені постановами Правління НБУ щодо зняття з валютного контролю експортних операцій клієнтів на підставі документів про припинення зобов’язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог в іноземній валюті адресовані виключно уповноваженим банкам. Крім того, за позицією Верховного Суду, обов’язок продажу валютної виручки у певному розмірі сам по собі не є обмеженням для сторін у здійсненні розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами шляхом зарахування зустрічних грошових вимог, а тому припинення зобов’язань у такий спосіб не може бути підставою для висновку про порушення резидентом граничних строків розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності та, відповідно, підставою для нарахування пені.

З урахуванням наведеного судова палата в цій справі сформулювала нову правову позицію, відповідно до якої визначила, що резидент є вільним у виборі форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України, а тому перебування таких операцій на контролі саме по собі не спричиняє наслідку у вигляді застосування штрафних санкцій (пені), передбачених ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Припинення зобов’язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є складовою гарантованого Конституцією України права на свободу підприємницької діяльності та може бути обмежено виключно законами України.

Постанова Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі № 1340/3649/18 (адміністративне провадження № К/9901/20383/19) – http://reyestr.court.gov.ua/Review/87478127.

(фото з сайту pixabay.com)

Читайте також: Правова позиція Верховного Суду щодо укладення фінансовими компаніями договорів відступлення права грошової вимоги

Переглядів:272





Схожі новини

Один коментар в Верховний Суд сформулював правову позицію щодо зняття експортних операцій з валютного контролю шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Read previous post:
НБУ про прозорість фінансового ринку

Інтерв’ю директора Департаменту ліцензування НБУ Олександра Бевза виданню “Топ-100” про “спліт”.

Close